"ВЕСЕЛКА"  пришкільний табір

Мета роботи пришкільного літнього табору «Веселка» – розробити і втілити в життя заходи, спрямовані на покращення та зміцнення фізичного і психологічного здоров'я дітей.
При складанні плану роботу табору враховуються уподобання дітей, можливості для розвитку творчого потенціалу, задоволення їх особистих інтересів у процесі ігор, розваг, вільному виборі занять по інтересам.
Під час роботи табору велика увага приділяється оздоровленню школярів. Проводиться комплекс заходів із зміцнення здоров'я дітей та пропаганди здорового способу життя.
Зарядка завжди проходить емоційно та весело.
Робітники їдальні урізноманітнюють раціон. За результатами опитування діти залишилися задоволені харчуванням.
Під час відвідування пляжу дотримуються всі вимоги, які необхідні для проведення занять з плавання. Команда нашого табору «Веселка» завжди приймають участь у міських змаганнях і конкурсах.

слова та музика Наталії Май

Краплю дощика берем, трішки сонця додаєм,
Світанкової роси, жменьку радості для всіх.
Приспів:
Подивись на небо, кольори ясні,
Сумувать не треба – просто посміхнись!
Подивись на небо, сонце золоте,
Сумувать не треба – все на краще йде!

Слово лагідне скажи, теплий погляд залиши,
І добрішим стане світ, й наша пісня задзвенить!
Приспів:
Подивись на небо, кольори ясні,
Сумувать не треба – просто посміхнись!
Подивись на небо, сонце золоте,
Сумувать не треба – все на краще йде!

Літній ранок і вечір. Марко Вовчок

Літній ранок

Боже, як гарно буває літнього ранку, коли сходить сонце! Луки виблискують росяними краплинами, наче дорогими самоцвітами. Пташки, що ховалися на ніч десь по очеретах, випурхують із своїх схованок. Легенькою пеленою здіймається туман над рікою. А гори під яскравим сонячним промінням вкриваються позолотою й блиском. Від світла й тепла життєдайного сонця розливаються чудові пахощі трав і квітів. Усе навкруги прокидається від сну, набирає жвавості.

Літній вечір

Надійшов теплий тихий рожевий літній вечір. Ось гаснуть уже останні промені сонця, і землю поволі огортає нічна пітьма і прохолода. Небо вкривається безліччю зірок, а згодом і місяць випливає над обрієм.

Як гарно буває в такий тихий нічний час плисти річкою на човні! Дивишся угору — там світять тобі зорі. Глянеш униз, на воду, і там світять тобі зорі. Вгорі пливе місяць, і під тобою пливе місяць. Тихе плесо ріки, наче велетенське люстро, відбиває в собі всю небесну далечінь.

Літо прийшло. Ю. Старостенко

Скажіть, ви не знаєте, чом це небо таке синє-синє, а хмарки в ньому пливу и. такі біленькі-біленькі? Чом так раненько прокидається сонце, а коли настає йому час йти на спочинок, ну аж ніяк не хоче лягати в свою полум’яну колиску? Чому в пічному небі так мерехтять зорі, а місяць так пильно розглядає себе в тихому дзеркалі ставу?

Чому крізь густу стіну хлібів так ласкаво і ніжно посміхаються сині очі волошок, а важкий сердитий джміль так низько хилить до землі солодку голівку конюшини? Чому? Літо прийшло! А червень — його перший місяць.

Місяць соковитих черешень і запашних суниць, місяць першої сіножаті і найдовших днів року.

Літо, літечко. Михайло Стельмах

Як тільки весна десь у житечку-пшениці розминеться з літом, у нас достигають суниці, достигають уночі, при зорях, і тому стають схожими на росу, що випала з зірок.

Я люблю ту пору, коли сунички засвічують своє цвітіння. Цвітуть вони так, паче самі дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвіт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голови зволожені туманом ягоди.

І хоч невелика ця ягода, а весь ліс і всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер встаю і лягаю, накупаний цими пахощами.

Літо, літечко!..

Я люблю, як ти розкриваєш свої вії, прижурений житній цвіте. Я люблю, як ти довірливо дивишся на мене очима волошки і озиваєшся косою у лузі, перепілкою в полі.

А як хочеться спати в тобі, у твоєму солодкому тумані, у твоїх зорях!..

Літо. І. Соколов-Микитов

Хороше і привільно влітку у лісі.

У зелене листя одягнені дерева. Пахне грибами, спілими запашними суницями. Голосно співають птахи. Пересвистуються іволги, кують, перелітаючи з дерева на дерево, невгамовні зозулі. В кущах над струмками заливаються солов’ї.

У лісі попід деревами нишпорять звірі. Ходять ведмеді, пасуться лосі, пустують веселі білочки. У темних хащах ховається злодійкувата рись. На самій верхівці старої ялини, в густому гіллі, звили гніздо стерв’ятники-яструби. Багато лісових таємниць, казкових чудес бачать вони з високої темної верхівки.